ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ХІМІЇ

 Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю – я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, стаю майстром.

Кредо інтерактивного навчання. Конфуцій.

   Удосконалення  загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання  на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

   Новий етап у розвитку освіти пов'язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміють формування і розвиток ключових (уміння вчитися, здоров’язбережувальна,  загальнокультурна, соціально-трудова , інформаційна ) і предметних компетентностей. Саме набуття найважливіших компетентностей  може дати людині можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на питання часу.

    Формування предметних і ключових компетентностей учнів неможливе без використання на уроках інтерактивних форм і методів навчання.

   За О. І. Пометун , суть інтерактивного навчання полягає в тому, що «навчальний процес відбувається  за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють».

   Головною метою інтерактивного навчання є підготовка особистості до реального життя, формування громадянської позиції. Використання інтерактивного навчання дозволяє значно збільшити  відсоток засвоєння інформації ( до 90 %); навчання орієнтоване, на відміну від традиційного, не тільки на засвоєння знань, але й на розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання. Головним джерелом мотивації є інтерес самого учня . Учитель виступає як рівноправний партнер учнів.

Усі інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи залежно від доцільної для їх використання форми навчальної діяльності учнів:

-           кооперативне навчання

-           фронтальні технології

-           навчання у грі

-           навчання у дискусії.

Кооперативна навчальна діяльність – це форма організації навчання в малих групах учнів об’єднаних спільною навчальною метою. На уроках хімії така модель легко і ефективно поєднується з традиційними формами та методами і може застосовуватися на різних етапах навчання. 

Робота в парах – найпростіша форма групового навчання. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення,перевірки знань. Під час роботи в парах можна виконати багато різноманітних вправ, зокрема: розв’язати задачі;обговорити текст, завдання; розробити разом запитання; проаналізувати проблему чи експеримент; оцінити роботу один одного;порівняти записи; відредагувати один одному письмову роботу тощо. Такий вид співпраці унеможливлює уникання учнів від виконання завдань.

Робота в малих групах ( 3-5 осіб ) на уроках хімії використовується для вирішення складних завдань, що потребують колективного розуму. Найчастіше при виконанні практичних робіт, лабораторних дослідів, дослідження проблеми з різних точок зору, виконання різних вправ. Кожен з учнів отримує роль , яку він буде виконувати  під час групової роботи. Найчастіше це - капітан, секретар, доповідач, посередник. Під час роботи усі учні повинні добре бачити один одного.

«Карусель» передбачає роботу всіх учасників групи з різними партнерами, рухаючись  по колу. Використовується цей метод для збирання інформації , вивчення питання з різних точок зору, взаємоперевірки термінів , властивостей, розв’язування вправ і задач.

 «Проект» . Багато науковців називають метод проектів основною технологією  у формуванні ключових компетентностей учнів. Завдання , які отримують групи, передбачають планування, аналіз, пошук,реалізацію і результат. В хімії часто використовують дослідницькі, інформаційні, прикладні, творчі (ігрові ) проекти; короткотермінові та довготривалі. Метод орієнтований на самостійну діяльність учнів та передбачає захист.  Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними ( презентація, відеофільм, газета, сценарій, папка з матеріалами, розробки завдань та ін..)

«Коло ідей» Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах. Групи висловлюються по черзі, потім проблема  розглядається в цілому і підбивається підсумок роботи. В хімії використовується для розв’язування експериментальних задач, обговорення проблемних питань.

«Акваріум»  відрізняється тим, що одна діюча група відокремлюється від слухачів і отримує завдання для обговорення. Учасникам групи пропонується вголос впродовж 3-5 хв. обговорити варіанти розв’язування даного завдання. Слухачі не втручаються в перебіг обговорення. Після цього вчитель веде бесіду по даному питанню із слухачами. Далі місце в «акваріумі» займає інша група для обговорення наступної ситуації.

Фронтальні технології інтерактивного навчання є загальновідомими і застосовуються дуже часто для мотивації пізнавальної діяльності, актуалізації опорних знань, повторенні матеріалу, закріплення та корекції знань ( мікрофон, мозковий штурм, незакінчені речення, хімічні диктанти, побудова «гірлянди асоціацій»),  взаємонавчання ( навчаючи – учусь, «ажурна пилка»).

«Ажурна пилка» є ефективною для засвоєння великого обсягу інформації за короткий проміжок часу і дає можливість передати свої знання однокласникам. Учасники «домашніх груп» отримують різні кольорові трикутники та спільне завдання ( опрацювати матеріали підручника, додаткові матеріали, практичне завдання, задачі різних типів), опрацьовують його. Після завершення роботи «домашніх груп» учні розходяться по своїх «кольорових» групах, де стають експертами по своїй частині інформації. В «експертних» групах кожен учасник ділиться своєю інформацією з іншими, після чого всі повертаються у свої «домашні» групи і виконують завдання по остаточному узагальненню і корекції знань. Даний метод дуже зручний для вивчення хімічних властивостей речовин.

«Навчаючи – учусь» Кожен учень отримує картку з фактами, вивчає її. Після цього учні ходять по класу і знайомлять інших однокласників із своєю інформацією. Учень може одночасно говорити тільки з однією особою.

Технології навчання у грі. Гра багатогранна, вона розвиває, виховує, розважає,соціалізує. Але історично одна з головних її задач – навчання. З моменту свого виникнення гра постає основною формою відтворення реальних життєвих ситуацій, сприяє виробленню необхідних людських рис, якостей, навичок, звичок, розвитку здібностей. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі з хімії. Усі ігри можна поділити на три групи:

-           настольні ( кросворди, ребуси, «хімічне лото», сніжний ком, хрестики-нулики, третій зайвий, вірю-не вірю, розірвана шпаргалка, хто зайвий, «мюнхаузен» і ін.. );

-           ігри – змагання ( морський бій, ланцюжок, хімічна естафета, хімічна дуель, хто швидше й більше та ін. )

-           рольові ігри ( КВК, подорож, казка, суд, конференція та ін. )

Технологія навчання у дискусії. Дискусії є важливим засобом розвитку пізнавальної діяльності учнів. Вона може бути як методом засвоєння знань, їх закріплення та формування вмінь і навичок, так і методом мотивації навчання. Дискусію доцільніше використовувати при навчанні в старшій школі, наприклад, при вивченні теми: «Роль хімії в житті суспільства» (11 кл.).

Метод  «Прес» використовується в тих випадках коли виникають суперечливі ідеї і треба чітко і визначено аргументувати свою позицію переконати інших у своїй правоті. Своє висловлювання учні починають зі слів: «Я вважаю, що…», далі треба пояснити, обґрунтувати свою позицію та зробити висновки.

«Займи позицію»( За – проти ) використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, навчаються захищати свою позицію, вислуховують інших.

При підведенні підсумків уроку важливо, щоб учні дали відповіді на такі запитання:

1.     Що було головним на уроці?

2.     Що було цікавим?

3.     Про що нове дізналися?

4.     Чого навчилися?

Необхідно також обов’язково порівняти реальні результати з очікуваними, зробити висновок, оцінювання.